Дитина не говорить, що робити?

 

Передмовленнєвий розвиток дитини відбувається ще внутрішньоутробно. Коли у дитини формується слух, вона починає чути голоси своїх близьких, їхню інтонацію. Тому важливо під час вагітності розмовляти з майбутнім малюком та співати йому пісеньки. Сварки та скандали в сім'ї дуже погано позначаються на подальшому розвитку дитини, навіть якщо вона ще не народилася.

Коли дитині виповнюється 1-2 місяці, у неї розвивається комунікативна поведінка: у відповідь на слова рідних людей вона морщить лобик, піднімає брівки і уважно слухає. Якщо батьки розмовляють з нею лагідно, з усмішкою, дитина у відповідь починає агукати співучим голоском.

З чотирьох місяців у дітей розвивається белькіт. Вже в 7-8 місяців дитина каже окремі склади, наприклад, ба-ба, ма-ма. У рік дитина вже має вимовляти близько 10 слів. З двох років вона починає формувати найпростіші речення. У три роки словниковий запас становить від 800 до 3 тисяч слів. Якщо дитина не вписується в ці критерії, то батькам слід звернути на це увагу. Чим раніше вони покажуть дитину фахівцеві, тим краще буде результат. До трьох років у дитини дуже пластична нервова система, і на неї можна ефективно вплинути.

Також не відкладайте візит до фахівця, якщо дитина:

• не відгукується на своє ім’я;
• не реагує на вашу мову (ніби не чує);
• не дивиться у вічі під час розмови;
• не бажає грати іграшками;
• не грає в рольові ігри;
• не повторює дії за дорослими;
• віддає перевагу іграм поодинці;
• не бажає контактувати з іншими людьми;
• не посміхається у відповідь та ін.

При підозрі на відхилення в розвитку мовлення батьки можуть не знати, що робити. У такій ситуації краще відразу звернутися до фахівця. Рання діагностика, корекція та лікування дають швидкі результати відновлення.

Для нормального мовного розвитку дитини батькам варто: 

• читати книжки, разом розповідати вірші;
• вимовляти слова правильно; 
• при розмові з дитиною опускатися на рівень його зросту, щоб вона бачила, як ви говорите; 
• говорити прості фрази у повільному темпі;
• озвучувати все, що ви робите, використовуючи прості фрази; 
• періодично повторювати слова, які вже знайомі дитині і вимовляйте нові, розширюючи її словниковий запас; 
• пояснювати для чого призначені різні предмети;
• розвивати дрібну моторику рук: ліпити із пластиліну, збирати мозаїки та ін; 
• хвалити і не сварити за неправильну вимову слів. 

Пам’ятайте, що чим раніше ви звернетеся до фахівця з проблемами вимови або розвитку мови, тим швидше вашому малюкові зможуть допомогти. 

Затримка мовленнєвого розвитку

 
Дитині для нормального мовленнєвого розвитку потрібно з раннього дитинства чути мову рідної людини, адже недарма наші бабусі завжди малечі співали пісеньки, розповідали всякі жарти-примовки. А зараз деякі мами просто дають однорічній дитині телефон, щоб вона сама себе розважала або вмикають на пів дня мультфільми. У таких випадках  діти можуть не говорити до 3-4 років.

Найважча (перша) стадія затримки мовленнєвого розвитку – коли дитина взагалі мовчить. Друга стадія – дитина говорить якісь слова, але неправильно формує закінчення, змінює структуру слова. І найлегша стадія – фонематичне недорозвинення мови: дитина не вимовляє деякі звуки, наприклад, замість "р" говорить "л", погано і не правильно вимовляє шиплячі. Тобто структуру слова порушено незначно. 

Найпоширеніша причина затримки мовленнєвого розвитку та когнітивних функцій – травма шийного відділу хребта дитини під час пологів, яка веде до дисфункції мозочка (під час операції кесаревого розтину таке буває навіть частіше, ніж у разі звичайних пологів). Результат такої травми – гіпоксія мозку. Батьки повинні знати, що якщо дитина у 6 місяців ще не сидить, а у рік ще не пішла – це привід негайно звернутися до лікаря. Крім того, на мовленнєвий розвиток впливає дефіцит спілкування з дитиною в ранньому віці.

Часто під час пологів травмується шийний відділ спинного мозку дитини, що веде до такого порушення як дизартрія. Суть його в тому, що порушуються нерви язика, і він стає недостатньо рухомим. Коли дитина розмовляє, складається враження, ніби її рот набитий кашею. Усі звуки вимовляються дуже невиразно.

Нерідко паралельно із затримкою мовлення відбувається затримка психічного розвитку. Тобто страждає як мова, так і пам'ять, і мислення, зокрема абстрактне, та інші когнітивні функції.

Пам’ятайте, що чим раніше ви звернетеся до фахівця з проблемами вимови або розвитку мови, тим швидше допоможуть вашій дитині.

Діагностика та корекція заїкання

 

Коли батьки помічають появу даної проблеми у дитини, не варто зволікати, адже ми не являємось фахівцями у всіх галузях науки, техніки, а тим паче медицини, кожен спеціалізується на своїй справі, тож в першу чергу слід звернутися до педіатра та кваліфікованого фахівця. Якщо дитина відвідує дитячий садочок або школу, батькам на допомогу може стати психолог та логопед, які працюють у цих закладах.

Що може насторожити батьків та спонукати їх звернутися за консультацією до фахівців?

·        Дитина надмірно та систематично повторює цілі слова чи фрази.
·        Дитина часто повторює звуки та склади.
·        Під час вимови у дитини спостерігається подовження слів.
·        Мова дитини стає надто ускладненою і напруженою.
·        Стають помітними під час спілкування дитини напруга м’язів обличчя та артикуляційна мускулатура.
·        Дитина уникає ситуацій, що вимагають розмови.
·        Дитина свідомо змінює слова через страх перед заїканням.
·        Паралельно із заїканням у дитини наявні мімічні рухи та рухи тіла.

Для якісної діагностики даної проблеми варто отримати консультацію невролога, психіатра, психолога та логопеда. Перед початком лікування заїкання фахівці проводять низку обстежень мозку, які показують про факт наявності або відсутності підвищеного внутрішньочерепного тиску, судомної готовності та інші можливі відхилення.  

Корекція заїкання у дітей

Наразі розроблено цілий ряд способів  корекції та лікування заїкання у дітей та підлітків. В кожному конкретному випадку фахівці визначають індивідуальні ефективні методи вирішення даної проблеми, а інколи і їх поєднання:

ü логопедичні – формування правильного дихання та артикуляції при відтворенні звуків

ü психологічні – позбавлення від психологічних чинників та проблем, які провокують дану проблему

ü медикаментозні – застосування седативних та знеболювальних лікарських засобів

ü фізіотерапевтичні – застосування спеціальних температурних та водних процедур

ü соціореабілітаційні – позбавлення у дитини/підлітка дискомфорту під час перебування у певному колі людей при заданих обставинах.

Левова частка успіху в лікуванні заїкання дитини залежить від самих батьків, які повинні забезпечити сприятливу довірливу атмосферу в родині, стежити за режимом дня дитини, щоб вона не перевантажувалася інформацією від гаджетів та навчання, не дивилася фільми жахів та вчасно лягала спати. А за перших проявів заїкання не втрачати дорогоцінний час і не зволікаючи звернутися до фахівців.

Правила спілкування при заїканні

 Основні правила спілкування при заїканні

1. Правильна поза тіла покращує життєві процеси і впливає на організацію мови. При розмові необхідно надати тілу спокійну та зручну позу: ноги стоять міцно, груди і плечі розгорнені, голова піднята.

2. При розмові слід дивитися на співбесідника, триматися впевнено і спокійно.

3. Говоріть поволі, плавно, злито, заздалегідь обдумавши фразу, яку хочете сказати.

4. Говоріть виразно: для цієї мети робіть складові і логічні наголоси, додайте фразам інтонацію, відповідну сенсу вислову.

5. Початок слів і фраз вимовляйте тихо, плавно, з м'якою голосоподачею, без напруги, голосні вимовляйте протяжно, приголосні — легко, без “натиску”.

6. Довгу фразу діліть на змістові відрізки. Кожен такий відрізок вимовляйте як коротку фразу. Між відрізками фрази дотримуйтесь паузи.

7. Прагніть завжди говорити спокійно і дещо сповільнено.

При невдачах — зупиніться, а потім продовжуйте говорити поволі, поки не відчуєте повну упевненість в мові

Заїкання. Причини виникнення

 

Заїкання (логоневроз, логоклонія) – це системний невроз, що супроводжується у людини  порушенням організації мовлення, її ритмічності, плавності та звуковимови. Зазвичай заїкання знаходить свій початок в дитячому віці. Фахівці відмічають три критичні періоди розвитку даної патології: 2-4 роки, 5-7 років та в період статевого дозрівання у підлітків. В тих випадках, коли заїкання спостерігається у дорослої людини, як правило це означає, що воно наявне ще з дитинства, однак його не лікували. Статистичні дані свідчать, що від заїкання страждає близько 5-8% дітей у світі, а у хлопчиків воно зустрічається в 4 рази частіше ніж у дівчат.   

В переважній більшості випадків заїкання являється перехідним явищем. Багато дітлахів 2-5 років, чий вік якраз припадає на період активного розвитку й формування мовленнєвого апарату, проходять через так званий «період заїкання», тобто повторюють деякі звуки, склади або слова, подовжують їх або роблять тривалі зупинки, проявляють нерішучість у вимові. Зазвичай до 6-ти річного віку у більшості випадків заїкання проходить без зовнішньої допомоги, втім все одно не варто його ігнорувати, чим раніше почати допомагати дитині впоратися з цією проблемою, тим легше її подолати без ускладнень та психосоціальних наслідків: приєднання страху, комплексів, депресії, а також можливого суттєвого дискомфорту дитини від усвідомлення того, що вона не така як її однолітки та інші діти. Адже пігулки від заїкання не існує, однак є сучасні ефективні методи його корекції як з фахівцями – логопедами, дефектологами, так і самостійні, доступні в домашніх умовах, в атмосфері спокою, взаєморозуміння та любові батьків. 

Причини виникнення заїкання у дітей та хто в групі ризику

Причини виникнення заїкання напряму впливають на його форми. Так, в клінічній практиці фахівці виділяють невротичне та неврозоподібне заїкання.

Невротичне заїкання виникає в результаті стресу. Одномоментний стресовий стан, що може спровокувати виникнення заїкання у дитини може виникнути в результаті: переляку від собаки, перегляду страшного мультфільму, конфлікту у сім’ї або з однолітками. Хронічний стресовий стан, внаслідок перебування дитини в постійній психологічній напрузі в середовищі сім’ї або дитячого колективу, також може стати причиною заїкання.

Невротичне заїкання відносно легко піддається корекції, лікарі можуть призначити, в залежності від індивідуального випадку, прийом знеболювальних та седативних лікарських засобів, важливим також є спокійна атмосфера для дитина, уникнення стресів та можливих провокуючих факторів.

Неврозоподібне заїкання спостерігається при неврологічних порушеннях мозку, як правило передається генетично та виникає на тлі стресових ситуацій. Зазвичай діти з даним видом мовленнєвого порушення відстають у своєму розвитку та запізно починають розмовляти. Лікування в такому випадку є більш серйозним та тривалим.

Розвиваємо фонематичний слух

 Часто від батьків можна почути «у моєї дитини каша в роті» або «немає багатьох звуків». Причиною таких проблем у дітей часто є недостатньо розвинений фонематичний слух. Фонематичний слух – це здатність аналізувати те, що ми чуємо.

Сформовані фонематичні процеси є основою для чіткої звуковимови, правильної побудови складової структури слова, фундаментом для оволодіння граматичної сторони мовлення, успішного опанування письма і читання.

Для розвитку слухового сприймання головною умовою є розбірливе чітке мовлення дорослого, без сюсюкання та без неправильних слів якими користується дитина.

Ваше мовлення – це еталон для дитини; те, як ви розмовляєте – означає, що ви хочете щоб так говорила ваша дитина.

Фонематичний слух можна розвивати з малечку. Наспівуйте своєму дитяті колискову, адже його мозок вже у 10 місяців може проаналізувати ритм, а згодом і наспівувати мелодію за вами. Забавлянки та потішки так само розвиватимуть слух малюка. Читайте дитині казки! Ви навіть уявити не можете наскільки це впливає на фонематичний слух та розвиток мовлення загалом. Можна в грі без особливої підготовки розвивати фонематичний слух дитини.

Фонематичний слух розвивається на немовних та мовленнєвих звуках.

Підбірка ігор:

«Звукові коробочки». Разом з малюком насипте у пластикові коробочки, які ми дістаємо з Кіндер-Сюрпризу, крупу, ґудзики, скріпки, квасолю, маленькі гвинтики, половинки зубочисток…. Добре буде також роздрукувати невеликі картинки цих предметів, що всередині. Дитина по звуку повинна вгадати, що всередині і співставити з картинкою, а тоді відкрити коробочкуі перевірити себе. Можна зробити пари коробочок та шукати однаковий звук.

«Домашній оркестр». Влаштуйте музичну гру на кастрюлях, баночках, коробках, паличками по поверхні.

“Три ведмеді”. Дитина відгадує за кого з персонажів казки говорить дорослий. Більш складний варіант – дитина сама говорить за трьох ведмедів, змінюючи висоту голосу.

“Відгадай, що звучало”. Уважно послухайте з дитиною шум води, шелест газети, дзвін ложок, скрип дверей та інші побутові звуки. Запропонуйте дитині закрити очі і відгадати – що це звучало?

“Запам’ятай слова”. На столі під серветкою лежать предметні картинки або іграшки. Ви пропонуєте дитині послухати два-три слова-назви, запам’ятати їх, а потім знайти на столі відповідні картинки (іграшки).

У що гратися з малюками?

      Всім відомо, що діти навчаються мови зі слуху. Але не всі знають, що "слухів" у людини, принаймні, три. Один - фізичний. Він дозволяє нам чути звуки навколишнього світу: дзюрчання води, шелест листя, щебет птахів. Другий слух - музичний. Це тонкий слух, що дозволяє людині насолоджуватися прекрасною музикою. Третій - мовленнєвий. Цей слух має особливе значення, оскільки завдяки йому ми знаходимо здатність розрізняти всі тонкощі звуків людської мови.

     Якщо говорити більш точно, в мовному слуху міститься ще один - фонематичний. Він необхідний для того, щоб ми оволоділи фонематичною системою, так би мовити "кодом" мови. Кожна мова має свою систему вираження думки в звуці мови. Тому ми, володіючи однією з них, не розуміємо іншої мови. Якщо не знати сенсу, який умовно приписаний тому чи іншому звуку мови (фонемі), то і значення слів виявляються недоступними. Мовний слух дозволяє вловлювати ті особливості звуків, завдяки яким сенс одного слова відрізняється від сенсу іншого.

    Щоб уникнути порушень звуковимови і попередити порушення читання і письма в подальшому батькам вже з раннього віку необхідно починати проводити роботу на розвиток фонематичного слуху у дітей.

 

Приклади ігор для малят:

Гра "Гучні підказки"

Дорослий ховає іграшку, яку дитина повинна знайти, орієнтуючись на силу ударів в барабан (бубон, хлопки в долоні). Якщо малюк підходить близько до того місця, де захована іграшка, - удари гучні, якщо він віддаляється - тихі. Помінятися ролями, щоб і малюк спробував створювати звуки, орієнтуватися в гучності і потужності звучання.

 

Гра "Дізнайся, що дзвенить (гримить)?" 

 На столі кілька предметів (або звучащіх іграшок). Пропонуємо малюкові уважно послухати і запам'ятати, який звук видає кожен предмет. Потім закриваємо предмети ширмою і просимо відгадати, який з них зараз дзвенить або гримить. Цю гру можна варіювати: збільшувати кількість предметів, міняти їх. Можна дізнаватися по звуках і предмети побуту: шурхіт газети, переливання води, що рухається стілець та ін.

 

Гра "Дізнайся, хто покликав" 

Цю гру добре проводити, коли вся сім'я дома. Дитина стоїть спиною до вас, хтось із рідних називає його ім'я. Малюк дізнається людину по голосу і підходить до нього.

 

Гра "Близько - далеко" 

Дорослий видає різні звуки. Дитина вчиться розрізняти, де гуде пароплав (у-у-у) - далеко (тихо) або близько (голосно). Яка сопілка грає: велика (у-у-у низьким голосом) або маленька (у-у-у високим голосом).

 

Гра - казка "Три ведмеді" 

Міняючи висоту голосу, попросити малюка відгадати, хто говорить: Михайло Іванович (низький голос), Настасья Петрівна (голос середньої висоти) або Мішутка (високий голос). Якщо дитині важко назвати персонажа на ім'я, нехай покаже зображення на картинці. Коли малюк навчиться розрізняти репліки по висоті звучання, попросіть його самого вимовити одну з фраз за ведмедя, ведмедицю і ведмежати голосом, змінним по висоті.

 

Гра "Дізнайся по голосу"

Перед дитиною картинки із зображенням домашніх тварин та їх дитинчат - корови і теляти, вівці і ягняти та ін. Кожне звуконаслідування дорослий вимовляє то низьким голосом (корова), то високим (теля). Малюк, орієнтуючись на якість і висоту звуку одночасно, знаходить відповідну картинку (наприклад, зображення корови чи теля).