четвер, 20 лютого 2025 р.

Шкідливі звички, що можуть призвести до порушень мовлення

 


Мовленнєві проблеми сьогодні досить поширені серед дітей будь-якого віку. У деяких випадках їм можна запобігти, якщо вчасно помітити та попередити. Далі ми розглянемо, які дитячі звички можуть зашкодити правильному розвитку артикуляційного апарату. 

1. Неправильне положення язика і губ. Варто занепокоїтись, якщо в стані спокою в дитини зазвичай відкритий рот, а язик унизу упирається в зуби, або лежить між ними. 

2. Дихання з відкритим ротом. Хронічні захворювання носової порожнини призводять до порушення фонематичного слуху, а відтак і мовлення. 

3. Неправильне ковтання, під час якого язик розташований внизу, викликає деформацію щелеп. 

4. Смоктання язика, губ, пальця, соски деформує зуби та щелепу, і згодом спричинює мовленнєві порушення. 

5. Нехтування здоров’ям тимчасових зубів у дітей призводить до створення умов для значних змін у жувальному апараті, спотворюючи таким чином вимову звуків та стимулюючи формування патологічного прикусу. 

6. Уникання твердої їжі залишає жувальні м’язи без навантаження. Крім того, є вірогідність, що при ковтанні та мовленні дитина прокладатиме язик між зубами. 

7. Звичка спати в одній позі сприяє несиметричному розвитку щелеп, що, звісно, позначається на вимові. У разі виявлення вказаних проявів та описаних особливостей батькам дитини необхідно звернутись до вчителів-логопедів інклюзивно-ресурсного центру. Також проблеми допоможуть вирішити лікар-ортодонт, хірург стоматолог, щелепно-лицевий хірург, оториноларинголог.

середа, 5 лютого 2025 р.

Затримки в розвитку мовлення в малюків


У кожній сім’ї батьки із трепетом і хвилюванням очікують перших слів свого малюка. Абсолютних нормативів у даному питанні немає, але все ж уважається, що дитина починає виразно вимовляти перші слова (у неї з'являється мовлення) в період від 14 до 18-ти місяців (при цьому не маються на увазі лепет, склади тощо). Звісно, є діти, які починають розмовляти трохи раніше, а є діти, для яких цей період настає пізніше. 
Якщо спостерігається «відстрочення» у 2–3 місяці, підстав турбуватись немає. Часто буває так, що дитина, в якої краще розвинена рухово-моторна сфера, повільніше вчиться розмовляти (й навпаки). Однак якщо дворічна дитина не вимовляє жодного слова, у батьків уже є підстави для занепокоєння.